Навколо нас пітьма. Вже 40000 років ми освітлюємо її світлом наших вогнів. Факелів. Ламп. Неонів. Та як би не йшов прогрес, пітьма нас все ж поглинає. Є речі, проти яких ми безсилі.
Біда - один з проявів пітьми. Байдуже, коли вона чужа. Боляче, коли вона зачіпає твоїх близьких. Коли біда моя, твоя, чи ще когось, хто безпосередньо на собі її відчуває, це не біль. Це жах.
Сьогодні б був цілком тривіальний день, якби не біда. В ці миті суму й болю задумуєшся - а як далі їм? І тиша.
Ні, це не мотивації пост. Тут не буде мотивації. Тут суть - суть пітьми в тому, що коли темно, то немає нічого. А ми - вогні що горимо і світимося в ній.