вже і забула коли сюди заходила.. певно тому, що нема потреби.. колись писала тут, щось що не могла в очі сказати, про що боялась признатись.. тепер говорю в очі все, що вважаю за потрібне.. тепер дійшла до точки коли є рідні, подруга, коханий і майбутнє.. навіть ворогів нема.. і минуле закреслено.. бо не варте воно мого теперішнього і більш ніж впевнена, що не буде варте і майбутнього..дорожу днем і моментом.. дорожу людьми.. дорожу почуттям яке ніжиться всередині.. таке тепле, рідне і з блакитними очима..