приїхати на пару годин на пару хвилин відчути його тепло Боже куди мене заносять ці поїзди? чому мене раніше до нього не занесло- як заносить вітер запах ромашок до хати як заносить сонце тепле проміння до щік ці люди вже геть подуріли їм треба тікати їхати бігти до найрідніших усіх і як мені можна любити чи ненавидіти вокзал? він там мене ж зустрічає а потім як тимчасовий життя перевал на останній хвилині знову проводжає коли біжу до нього на перон і ще секунда вагон третій тут рахую не той і не той вагон не видно цифр через застиглий як рани на поїзді бруд і знову хвиля різних людей всі біжать розбігаються в гості на сонці відбиваються сотні тіней я бачу добре його як виходить з вагону в клітинку пом'ятій сорочці за спиною несе свій чемодан як модно тепер називати я за зустріч з ним все віддам хоч і вічно на пероні буду чекати