Весна ніби відкупляється за те що наробила. Ця зима була одною з найкращих. Купа вражень. Стільки ж нових друзів. Стільки щастя і радості, що нарешті я на своєму місці. І я очікувала на незабутню весну. Але не сталось. День за днем погані новини, події. День від дня гірший. А сьогодні сніг. Після останнього удару, весна вирішила все припорошити снігом. Замести сліди. Чи повернути ту мою зиму. Даремно. Снігом нічого не повернеш. Тільки гірше. Сирість всередині, сірість назовні. І не врятуєшся. Хочу назад в ту нашу зиму. Хай без снігу, але й без проблем, болю і розчарування. Такими я своїх друзів не бачила ніколи. Як важко бачити своїх друзів таким. Не могти допомогти. Бути безсильною перед долею. Головою в стіну хоч бийся.