То їсть вона є. Ця жопа. Країна в боргах. Обкрадена, кажецця, далі нікуди.А потом читаєш про нові афери, откати і думаєш "Бля, невже ше не все покрали? Коли ж вони вдавляться?!".

Або от ми. Всі знають, шо зарплати українців в рази менші, чим у Європі.Но це не мішає нам скуповувать воєнну форму, берці, каски і все остальне. Цілими тоннами.Везти його фурами, машинами і просто переносити на собі. Мені кажецця, шо в Європі вже пусті склади. Там мо тіки один берць валяється і європейське удівлєніє в пєрємешку з шоком.

Я думаю, шо це звязано з нашою національною рисою - взаємодопогою в тяжкі мінути. Вона годами спала-спала, а на війні та ще й раніше, -на майдані, проснулась.

І понеслось. Тепер ця взаємодопомога живе в нашій жизні під кодовим названієм "Дуже нада".

І якшо дуже нада, ми можем купить даже космічєський корабль. І спутнік на сдачу.

А потом опять сидіть і бідкаться, шо "голі, босі і в вінку" (в дубльонці і валянках, часто брендових), їсти нічого (з силою закриваючи забитий городиною і консервацією погреб), і вопше "добрий день, немає грошей" (ховаючи пачку під матрас).

Вопше, таку удівітєльну економічєську ситуацію, яку можна назвать красівим словом "феномен", дожни ізучать якісь світові учьоні-фінансісти. Но, боюсь, вони не справляться. Тут нельзя об'яснить все якоюсь научной логікой.

Треба підключать екстрасенсів.

Но, тут є опасность. Якшо екстрасенс зафіксірує під яким матрасом лежить пачка, то може получить в своє ясновидяще око і більше на нього нічого, крім дулі не бачить.

Так шо лучче оставить цей феномен неізучєнним.

Як Всесвіт.

Український.