Як часто вбивають люди
за яких ти продав би душу,
Ти знайшов для них неозоре море,
вони жбурнули тебе на сушу.
Як часто бентежать ті,
що вселили тобі сподівання
І згодом так по-варварськи
забрали твоє кохання.
Як боляче споглядати
на протягнуті руки, до тебе…
Їх розум не знає любові
лиш наївні благання, у небо…