Уявіть собі дифузію нашої підсвідомості. І тепер головне питання: «Що візьме гору? Розум чи почуття. Раціональний світ чи ірраціональний?» Уявімо, що концентрація усього нашого єства буде спрямована на сумлінні роздуми життя, без будь-яких емоцій. Ми правильні, обмежені, раціональні, ми куб, ми фальш. Не можна говорити про раціональність у повній її величі. Саме тому, світ у певній мірі таки ірраціональний, люди ірраціональні. Наша свідомість повністю стає самостійною частиною нас самих. Не дослухається до наших бажань, чинить так як вигідно їй. Найогидніший прояв щастя чи суму керує усім, захоплюючи у полон розум, і все, що ним керує у такий же куб, яким ми є самі. Ми пішки наших почуттів, ми їх раби, навіть неусвідомлені, залежні, неіснуючі. Ситуації управляють нашими діями, нашими думками, нашими словами. Дійсність поза дійсністю. Один світ всередині іншого-заобрійного. Я стою посеред кімнати. Піднімаю руку вгору. Посміхаюся. Але насправді моє тіло непорушно стоїть без усілякої міміки на обличчі. Дивне відчуття, коли ти робиш крок, але стоїш на місці, бачиш світло, яке проникає у кожну клітину твого мертвого тіла, але очі в тебе заплющені. Ти думаєш: «Це я?» Емоції вирують у тобі, як ніби тільки що хтось ввів тобі 5 кубиків адреналіну. Тобі хочеться бігти, кричати, але ти не можеш. Всередині шок. Ще трішки і нерви здадуть повністю. Ти думаєш, що впадеш, але це ілюзія. Ти так і будеш стояти непорушно, водночас, відчуваючи як кров тече по твоїм венам. Динаміки твоєї душі на всю увімкнули трек. Нехай це буде Drowning pool. Тобі подобається така музика. Ти отримуєш нестерпний кайф від почутого і шок від несприйняття дійсності йде позаду нижче на 3 сходинки. Наступний трек, який невластивий твоєму внутрішньому світу заставляє тебе відчути не менш захопливі емоції.Це дивно але і по-новому. Ти впадаєш в транс, взагалі не реагуєш на зовнішній світ. Тоді глибоко байдуже на все, на людей, на речі, на світ. Пропливає думка «я мізантроп?» Але ти не фільтруєш її. Вона прослизує крізь пори твого тендітного тільця так і не досягнувши точки прибуття. Ти звикаєш до стану у якому перебуваєш. Приймаєш це як належне, нормальне. І в цей момент нарешті по-справньому розплющуєш очі. Усе що в тебе є - незрозумілий вираз лиця. Думок немає.Ти-пустота.Чи ж океан з бурхливими хвилями очікування чогось незалежно-нового. Для себе я океан який потрібно негано заповнити. Серце ось-ось вискочить із грудей і побіжить в магазин за додатковою порцією алкоголю чи…?
Lola Alpha(я) part 2