Я видам книгу…найжахливішу,
Ти приїдеш до мене в задушливому, спекотному поїзді (хоча ні, це усе зробила уже я)
Ночами, днями, думками,
Ти їдеш до мене.
Така потрібна людина.
Я сумую за розмовами, за мовчанням, по любові.
Я сумую за коханням.
Ти теж?
Вчи мене жити, скручуючи руки, прив'язуючи до себе, наказуючи.
Я все одно втечу.
Тепер мене ніхто не любить, тому що я не хочу бути любимою.
Хочу вбити всіх, кожного, але у мене знову тільки один патрон.
Дихай.
Ти мені не віриш, я це знаю, а я гадаю на пальцях, коли пити ліки.
Сьогодні або ніколи?
Спалюючи, згорай самотужки.
Не люблю поради, але цю чому б і не застосувати.