Я видам книгу…найжахливішу,

Ти приїдеш до мене в задушливому, спекотному поїзді (хоча ні, це усе зробила уже я)

Ночами, днями, думками,

Ти їдеш до мене.

Така потрібна людина.

Я сумую за розмовами, за мовчанням, по любові.

Я сумую за коханням.

Ти теж?

Вчи мене жити, скручуючи руки, прив'язуючи до себе, наказуючи.

Я все одно втечу.

Тепер мене ніхто не любить, тому що я не хочу бути любимою.

Хочу вбити всіх, кожного, але у мене знову тільки один патрон.

Дихай.

Ти мені не віриш, я це знаю, а я гадаю на пальцях, коли пити ліки.

Сьогодні або ніколи?

Спалюючи, згорай самотужки.

Не люблю поради, але цю чому б і не застосувати.