— любиш?
- ні.
- а для чого тоді все це??
- ну просто я не маю що робити)
- ти вважаєш це смішним?!
- так кицюнь ахаахаха
- та пішов ти!!
- удачі тобі мала…
-. .
Через 2,5 місяця

- привіт)
- привіт
- люба ти мене ще пам"ятаєш?
- ні
- я тебе люблю
- мені всеодно
- але ж..
- що але ж?
- я не можу без тебе
- я змогла
- я не живу без тебе
- я не дихала без тебе, не бачила, і не чула. але я одужала. я вижила. я стала на ноги після всього цього. ти прийшов знову все зруйнувати? минуло 2,5 місяця він для мене був цілою вічністю… я тебе все ще люблю. але не буду повторювати минулі помилки. прощавай. сподіваюсь ти знайдеш те, що шукаєш.
- ця проза звісно мене зворушила, я думав ти не змінилась з того часу, хотів поприкалуватись, але ти стала набагато розумнішою ніж я думав. ну що ж не буду втручатись. прощавай мала!

Знову цей скажений біль, але ні! тільки не сльози… знову те саме.. за що? Боже! за що??..

P.S. іноді те, що не давало жити, стає основним сенсом дихати і продовжувати жити.