Ми посміхалися і розуміли все без слів,
Змінили розповіді поглядом очей.
Раптові дотики тепліше всіх вогнів,
Так вирізняли нас серед людей
Ми не спішили, не блукали в далі,
Ми як тонули в насолоді тій.
Значимими були усі деталі
Посмішка, руки, помах вій.
Дивилися у очі безсоромно,
І погляду ніхто не відводив
Бувало смішно, страшно, томно…
А я мовчала, й ти не говорив.
Тривало довго так?Уже не знаю
Забула все, такий прекрасний час
Дивитись можу скільки забажаю
Тебе нема, мене нема.Є тільки нас.