потрібно якось протриматись. якось дожити до осені, позбутися травм завданих суспільством, попрощатись з комплексами, завести нових свіжих та ще непізнаних друзів, про яких ти будеш думати "вони не зрадять", сильно здружитись з ними, а потім розлучитись, посваритись із-за чергової зради, вкотре пробачити, і думати що ти - це центр всесвіту, жити на повну, балуватись алкоголем, наркотою, тютюном, коханням, сном, їжею, і просто життям. а потім каятись за все вчинене і вкрадене, за все розбите і зруйноване. виправдовуватись, що ти зробив все, що міг, але так і не знайшов себе.