коли я внушаю собі фігню, стається протилежне. а має бути ніби навпаки. особливість така в мене.

Мамуся сьогодні говорить з подругою. Я сиджу п.ю чай. Ну і говорять і вона каже, що їй важливіше щоб її діти (ми) були здорові. А учьоба на другий план. Це важливо звісно але класний табель в кінці року, ще не означає що ти "стопрацентний пабєдітєль па жизні" (на мою мову дурну) і ті що були відмінниками, здебільшого зараз двори метуть. Вот такоє. Мама вже з других зборів приходить без криків. А коли тато дзвонить і питає як все пройшло то за мої паршиві оцінки ні слова. Каже типу все нормально, але бушує трохі. Загалом. Маму змінює час. Вона з часом по моєму починає розуміти мене. ЛЮБЛЮ ЇЇ!!!!