Напевно, у кожного настає такий час. Час усвідомлення. Коли не розумієш, що відбувається, та й що було до цього. Заплуталася. Зупинилася осмислити. Раніше такого ж не було, так? Що змінилося, що вплинуло так? Депресії, розлади, неприємності. . називай як хочеш, це все одне і теж. Змінилася, виросла чи що? Та не в цьому справа. А в чому ж? Не знаю, правда. Напевно, з кожним таке бувало. Все начебто є, але немає нічого. Я тут. Я поруч. Іди сюди. В обіймах ніжності розчиню тебе. А музику яку слухала? Хіба ту, що зараз?? Вгамуйсь нарешті. Досить страждати. Не для цього життя нам дано. Хоча… без цього періоду не проходить жодне життя. Це як переломний час, перевірочний пункт. Чи гідна ти іншого початку? Тільки стій. тихо. жди. Сказати легко: змінюйся, радуйся, живи далі. Але, скільки б не починала не виходить якось. . Шукаєш момент або день підходящий, на жаль так його і не знайдеш. Давати обіцянки-все що горох об землю. Тільки собі не бреши. Не обдуриш же ж. Я все про тебе знаю. До чого я хилю? та не знаю, не знаю. Шукаю нових душ. Приємних, Бажаних. А все-таки знаєш, я розумію, чого я хочу, чого добиваюся, що робити мені треба і що не варто, але щось всередині мене точно з'їдає. Я всередину залізу і все там спалю. Не буде ні болю, ні щастя того. Все забуто, стерто давно. Я жити починаю. Клянусь.