скроні зудять від гніву, у животі 220 вольт, хочеться битись головю у стіни, ти ж не залишила люба вибору, ні. я не чекала любові і ласки із твого боку, проте не ніж у спину, аж ні як. досить виливати на мене увесь той бруд, що носиш у сробі роками. ти не помічала? світ ж не навколо тебе крутиться, не усі "повинні" перед тобою. моя спокійність мене знайшла, чи я його зловила, та це не суттєво, адже ти мені його дала, але сама й прагнеш забрати. ти не маєш права судити інших, коли сама не знаєш термін слова "щастя". мого спокою немає давно, а можливо я його просто не бачу, проте це не надає тобі права псувати мою тимчасову постійність. хлопчику тижню, бороді та дитині-батьку привіт