Ти буваєш у мені фізично, морально, духовно. Усе з вище перерахованого приносить величезне задоволення та й вимотує кожну клітинку моєї і без того забитої навколишнім постаті. Ми заручники сьогодення, заковані у власному тілі, закупоренні буденністю. Я хочу на волю!! З тобою і тільки, твої дотики, погляди, тіло - запорука щастя. Мало - багато, та туші перед монітором без різниці, чи не чуєш, чи не бачиш як я кричу? Я тут, перед твоїми щільно затуленими ребрами, що не пропускають навіть, мого тепла. Я тут, біля твоїх сильних рук, тримаю тебе за долоню, відчуваєш? Я тут, цілую твої гарячі губи, чуєш? Я тут, обіймаю так, що кістки тріщать наче горючі тріски у вогнищі, боляче? Я ж тут, я у тобі, на тобі, під тобою, над тобою - ти сліпий, глухий, добитий світом до стану овоча, і тому знову:"Привіт, як справи?"