та сумно тоді коли ти ніби любиш людей.а вони навіть не згадують по твоє існування….коли усі в курсі, а ти як біла ворона…..принципі я так і думала, що частинкою того я не стану..ба навіть привіт часто не можу почути…але початок був такий хороший…думала клас…найшла того. .навіть тих з ким можна побіситися..поговорити…поплакатися….можливо то помилка….я завжди помиляюся у житті….чомусь якась наївна…і знаючи то все одно роблю помилки…життя нічого не навчило.