03 января 2014 года в03.01.2014 20:49 4 0 10 1

географу.

Ваш силует… мій енергетик. Чому, я і сама не знаю, кожного дня чекаю на змогу побачити Вас , хоча б край Вашого ранцю.

Ваше приближення… моя гіпертонія. Близькість з Вами відповідає найжаданнішим пориванням мого серця вирватись куди вище до небес.

Ваше обличчя то є загадковий місяць, який заворожує мене своєю загадковістю та здатністю притягувати погляди багатьох.

Ваші очі … зірки моєї галактики, мого Всесвіту. Споглядаючи на них, я чітко бачу свій шлях. Намагаюсь осягнути своє буття.

Ваш погляд… озеро в якому я була б не проти покінчити з життям. Не вміючи плавати, я знаходжу там рятувальний човен.

Ваші вуста для мене як оті стиглі вишні, над якими гудуть хрущі у поезії вічності. Вони застигли, неначе у холодильнику ваших почуттів до мене.

Ваше волосся для мене, сонячне проміння, що змушує посміхатись із самого рання. Я впевнена-вони саме того кольору про яке я мріяла.

Ваші руки… моє прокляття. Змушують мене думати про неможливе. З Вас вийде непоганий географ.

Поринаючи в надра вашої душі я намагаюсь бути вільною, розуміючи, що давно благаю про полон з боку вашого серця.

Можливо для вас я просто знайома, розумію що своєю присутністю змушує Вас тримати нейтралітет між симпатією та дружніми почуттями.

Ваш голос… моя насолода. Здатна впізнати поміж тисячі схожих. Хоча ні! Не існує схожого, або того що нагадує і ніколи не буде. Я думала, що є декілька пісень, які я спроможна слухати без зупину. Але ваш голос довів наступне: жоден з усіх звуків у бутті я не буду жадати як Ваш, жоден з усіх не буде цікавий мені як той… той що пробуджує метеликів на рівні підшлункової залози, той що в силах довести до кипіння та заморозити кров у судинах.

Ваш дотик… моя зупинка серця. Без перебільшення, останній ваш дотик змусив не аби як попрацювати мої наднирники. А Ваші… Ваші обійми тепліші над усе тепло що здатне випромінювати сонце. Дорожче над усі скарби живого та мертвого. Найжаданніші від усіх дитячих подарунків.

Ви моє Так - Ви моє Ні…мій День - моя Ніч… чотири стихії… мої спогади… моє сьогодення.

Я можу ще писати і писати, але розумію, що ВАМ остогидлі оті всі сопливі батечки, що не здатні породити в Вас хоча б закоханість.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

NICOLEAMBROSE — Ендокринолог твоєї біологічної одиниці

6

мій ніжний баритон.

Пожовклі листя тополі, чому я, вслухаючись у ваш шепіт, чую нотки його баритону. Бездонне море, чому, вдивляючись у твоє серце, я тьмян...

4

д/з

Щоразу згадую ті вечора, проведенні за читанням Сосюри, Коцюбинського та Лесі Українки. Разом з тобою захоплювались величністю Перуна та ...

5

Счастье- ты.

Что такое счастье? Это то, что невозможно описать словами, невозможно ощутить на вкус, пощупать или же увидеть. Данное значение зарыто...

4

географу.

Ваш силует… мій енергетик. Чому, я і сама не знаю, кожного дня чекаю на змогу побачити Вас , хоча б край Вашого ранцю. Ваше при...

5

момент.

Бывают моменты, когда ты готов отдать все ради того, что бы сказать важному человеку заветные слова. Я всегда чувствую твое присутствие...

6

Все зависит...

Было ли у вас такое, что видишь человека и понимаешь, Боже, как ты слеп и как ты глуп. Я понимаю- судить о человеческих поступках, мы не...