Доброго ранку!
Сьогодні у мене була вся ніч щоб не виспатись і майже 5 років щоб не надихатись.У мене була тінь, яка стримувала сльози, ці дурні, тупі, нічого не варті.У мене були чиїсь холодні руки..
І жила я в балансі, поки хтось не вирішив піти.
Тепер, пройшовши всі епати я розумію, що як людина нічого не варта для іншої людини.Інтерес до моєї особи тягнеться рівно стільки скільки живе любов, тобто 3 роки.
"ТИ вириваєшся з мене як кусок і тікаєш в інше життя, до іншої людини, в її казки."
А я залишаюсь в пустоті.НЕ знаю як, але існування продовжується.
В деякі дні беру до рук наш зошит і записую св любов.Там, на тих листках, вона хоча б здається не такою безглуздою.
А тут, здаюсь жалюгідною..Так має бути.
Якраз вчора мене запитали чи досі я думаю що любов може бути тільки раз в житті? І знаєш, я не думаю, я знаю в це.Якби не було пусто, я не шукаю заміни.Я проживу з цими емоціями в серці ціле життя і не відкрию більше нікому свою таємницю.Може це обман..але тепер мені байдуже. Життя без життя.Залишається виживати.