хвилин 10 я думала з чого почати цей пост. якось останнім часом розумію, як тупо писати щось особисте на блозі, але одночасно освідомлюю як цікаво перечитувати пости, які були написані колись. майже у всіх на блогах, є якась одна людина, про яку вони завжди пишуть. в мене ж кожен наступний запис про іншу людину. хоча надіюсь, що якщо і буду писати, то лише про нього, або взагалі не писати. мені добре з ним. здається моє. хоча не знаю, тому що писала так про кожного. але помітила, що заради нього багато в чому відмовила собі і багато кому відмовила, чому я дуже рада, бо до того я не відмовляла нікому і ні в чому..завжди якоюсь доступною була. тепер навчила себе стримувати, бо знаю, що є людина, якій я дійсно потрібна. але ж знову лякають думки про те, що йому потрібно поступати, а поступати він буде явно не в Луцьк.. взагалі не знаю, що це за відносини будуть на відстані.. хоча щось ми придумаємо. а поки в мене є час щоб насолодитися ним по горло