Ем. Мене вічно дивували люди, які мене типу "люблять". Ау, придурки, не треба мене любити. Бо мене справжню неможливо любити. я буду такою, як я є, а це вам буде подобатись перший тиждень-два. Ні, чужі почуття топтати не вмію. Але змушувати себе робити вигляд ніби то взаємно теж не вмію, айм соу соррі. Досить вже з мене цих "Ти мені подобаєшся, я тебе люблю" від абсолютно лівих людей, дякую. Можливо для когось я цинічна, жахлива і так далі. Але для людини, яку я люблю, я інша душевно, вибачте, для всіх такою не є і не буду. Не хочу я любити всіх, я любов до одного ледь витримую. Я буду любити того, хто мій по натурі, душевно, по характеру. І, повірте мені, той чувак в мене вже давно обраний. І насрати на його невзаємність, я ЛЮБЛЮ. Вибачте, ідеали, які на всі сторони хороші і які на всі сторони всіх люблять. Вся ця ваша лябов до всіх, всього-лиш черговий вияв проституції. А скажеш ні?