В кожного в житті є переломний момент. Ну ти живеш, начебто, в тебе є все заради того щоб жити: Дорогі батьки, кохана людина, вірна подруга, друг.але попри все це у тебе на душі неначе, камінь.і ти не можеш збагнути, чому? От, чому сьогодні я прокинулася з такою думкою, що в цьому світі ми маємо такий образ, як мурахи.от їх є багато і людей багато, коли хтось помирає, то можуть навіть і не помітити, а коли починають згадувати стає пізно. От, чому світ такий жорстокий, ніби все є, але все не так. Чому? Чому, коли люди до нестями кохають одне одного, вони роблять боляче своїм коханим? Питання. От коли, ви робите боляче іншим задумайтесь, як йому там, як він не спить ночами, як його душа розривається на шматки, про що його думки. йому здається, що він покинутий, а ви просто ігноруєте його дзвінки, ви просто ігноруєте, але цей ігнор це така біль, що краще просто померти аніж мучитись через кохання. Так я все розумію людський розум починає функіонувати тільки тоді, коли слова вже сказані, але пам*ятайте, це тільки буває тоді, коли людина в агресії. Просто потрібно зрозуміти, тих хто жаліє про сказане, адже, тільки та людина, яка вміє визнавати провину, вміє по-справжньому кохати. Просто пам*ятай, не потрібно ставити себе вище за того кого любиш. вислухай.зрозумій і пробач, адже ти навіть і не можеш уявити, на що ладна ця людина заради тебе. Тобі здається, якщо вона сказала якусь дурницю це вже все.Ні!!! Знай. ти для неї важливий і ваше кохання. тільки той хто насправді кохає, не бачить жодних перешкод.він просто допомагає тому, кого кохає.ось це справжнє почуття. А колиити ігноруєш-це почуття гордості.знай, в коханні немає гордих, бо коли це так, то один гордий, а інший страждає. Тому пробачайте коханих не дивлячись ні на що, адже може прийти такий момент.що ви вже їх ніколи не побачите. і це не означає.що вони зайдуть нове кохання, ні. просто вони не захочуть більше лукавитись і мучитись. вони подумають, що нікому не потрібні і залишуть цей світ і повірте ніхто цього не помітить і пробачити їх буде вже пізно.