Сьогодні, я вперше за останні пів року захотіла тобі сказати багато багато непотрібних слів.Сьогодні я вперше за останні пів року задумалася над тим, що в середині мене тече твоя манерність.Я, здається, сумую, але як можна сумувати за тим, чого ніколи не мала?До чого не торкалася.Як можна не бачити це, не слухати, але знати що це є, десь далеко за 240 кіломметрів.. Як можна не знати запаха свого щастя? У щастя завжди є запах.Якщо не відчуваєш, то не твоє.
Обережно, двері відчиняються, за втрачену особистість, ніхто відповідальності не несе.