просто важко.ніхто не розуміє, що в тебе в душі.всі пишуть"розумію, підтримую", а насправді всім пох, що в тебе там сталось.чесно навіть немає кому висказатись.в кожного свої проблеми.немає тієї людини яка б зрозуміла, вислухала, допомогла.немає і все!!!
" а друзі?" спитаєте ви..та які там нафіг друзі???дзвонять коли щось потрібно, або коли скучно, а так то ніхто навіть і не подзвонить, не спитає "як ти там?".боляче розуміти таке.дуже боляче.
важко.
Я, напевно, була поганою подругою, раз про мене не згадують ті, з ким колись я так щиро сміялася.
таким людям, як я, обов'язково потрібна людина, з якою можна поговорити по душах, посміятися, помовчати.
не можу стверджувати, що я відмінна подруга, але завжди в першу чергу я намагаюся допомогти комусь, а потім тільки беруся за свої проблеми. деколи я боюся залишатися наодинці з собою, тому що мої думки мене зжирають зсередини. набагато простіше комусь все це розповісти.по-моєму головне в цій ситуації - не бути нав'язливим і не здатися нитіком.