Вони пританцьовували на вулицях, наче заведені, а я плентався позаду, як усе життя плентаюся за тими, хто мені цікавий, тому що цікавлять мене одні безумці, ті, хто у захваті від життя, від розмов, від бажання бути врятованим, хто жадає всього одразу, хто ніколи не нудьгує і не говорить банальностей, хто лише горить, горить, горить, як фантастичні жовті римські свічки, що павуками розпускаються в зоряному небі, а в центрі виникає блакитний спалах, і тоді всі кричать: «Ого-о-о!»

© Джек Керуак “На дорозі”