Ми познайомились в лікарні. Він прийшов із другом провідати Ваню, який в той момент лежав в мене в палаті й як завжди грав в "Need for speed". Вони сиділи, говорили, шуткували, відповідно й я разом з ними. Згодом прийшов Влад. Аби не виникало питань, чиї імена я згадую, одразу поясню. Цього літа я їздила до табору й як завжди моя кімната дівчаток здружилася з єдиною кімнатою хлопців. Ми стали називати себе Сім'єю, коли зрозуміли наскільки близькі один одному. Так і дружимо, 5..усі інші ніколи не мають часу. Проте це вже зовсім інша історія.
Під час розмови я часто ловила на собі його погляди..як дізналася пізніше - його звати Максим. Я знала, що сильно йому сподобалась, а тому не здивувалася, коли через декілька днів він постукався до мене в друзі. Далі звичні балачки, спільні прогулянки, озеро, захоплення, хлопці в очікуванні коли ми почнем зустрічатись і ось це сталось. Парк, гуляємо, вже день підбігає до кінця й несподівано він розповідає про свої почуття. Я офіційно стала його дівчиною. Пристрасний поцілунок й через хвилину ми йдемо за руку здивовані та щасливі. Здавалось би, ось воно, щастя…
Наступні дні були сповнені розмовами про початок наших стосунків. Усі дзвонять, цікавляться, а ми просто насолоджуємося один-одним. Ми гуляємо, нам добре, проте це більш схоже на дружню прогулянку з елементами обіймів та поцілкунками-вітаннями. Я ловлю себе на думці, що він так і залишився для мене другом. Мені тяжко й страшно. З кожною зустріччю, я перевіряю усі "органи" на наявність закоханості, проте нічого не знаходжу. Мені просто затишно поруч із ним…
Сьогодні рівно два тижні з початку наших стосунків. Він починає говорити люблю, а в мене усе стискається всередині від холодних думок. Ми майже не бачимось через постійні додадкові заняття та купу домашнього завдання. Телефонні розмови видихаються …втома відбирає останні теми для спілкування. Незабаром у нього день народження, я загубилася в думках…не знаю що робити.. Не хочу завести все надто далеко й зробити йому боляче. Проте й не знаю, як йому це повідомити, адже це неймовірно тяжко сказати: "я тебе не люблю" й дивитися, яку вбивчу силу мають ці слова.
Безвихідь чи нерішучість?..
В голові сотні думок.
0:46. Прийшов час прийняти рішення.