Хоч подруги мене задовбали супер-жартамиі ще й Толіка прийшлось зтягувати з дивану і теж терпіти ці жарти. Ну то таке. Розмова з Настьою надихнула мене на якийсь пост. Хочу розказати вам щось і, сподіваюсь, ви будете щасливі ;)
Двненько я вже зрозуміла своє щастя, це лиш моменти, коли в мене все чудово, я приймаю все з розумінням, роблю дивні, але більш менш обдумані вчинки. Я почуваюсь добре - я щаслива. Я почуваюсь погано - потрібно старатись почуватись добре. Все! ЛОЛ!!! Сьогодні я навіть ревіла, але не матюкала того, з-за кого я проливали ріки сліз. Я думала, як то ж з нею помиритись. Я звикла ставити будь-кого на своє місце і навпаки. Я добре відношусь до людей і стараюсь говорити усе їм власне, а не за спиною. Я звикла пропускати через образи і насміхи. Я хочу - буду ходити з ти м кольоровим волоссям, хочу - вдягну старі порвані кеди, хочу - куплю собі річ на базарі. І не буду цього соромитись, отак)
Ох, як добре іти ввечері, коли вже темно, парком і споглядати вогники ліхтарів. І тут дехто каже "щось холодно" і тепер ти не просто собі йдеш, а в обіймах!: 3
Пост про все і ні про що.
Літо закінчується, я, напевно, порозумнішала (дуже на це сподіваюсь) і я безумовно щаслива. А ще малий насрав раз в кафе))
Дякую вам усім, добра та любові, всіх благ ^__________^