Доброго вечора, золотий мій.
Сидиш десь з друзями і навіть не знаєш, як я тут. Не знаєш як би було нам добре разом.
Я б із задоволенням водила тебе на екскурсії, ми б гуляли по місту, читали напамять улюблені вірші один одному, готували вечері-обіди-сніданки і ланчі, залишалися на ночівлю, дивилися кошмари, ділилися снами, спільними і особистими переживаннями.
Я б часто робила тобі сюрпризи, різні подарунки, віддавала частину, а іноді і всю себе тобі. Ти ж не знаєш, що я б писала тобі віршики, чи прозу, чи просто писала про тебе щось ніжне, приємне і ласкаве.
Ти ж навіть не знаєш, що я про тебе думаю стільки часу. Ти викликаєш захоплення, я завжди напоготові тебе підтримати. Ритуальне місце для самопожертви давно чекає твого наказу.
Ми слухали б одну музику, потім разом співали, я пекла б тобі печиво і йшла в справах, а ти залишався наодинці з думками коли тільки забажаєш. Ми пішли б разом на уроки гри на гітарі, можливо, навіть одного разу приєднались до мандруючих бардів, а потім втекли від них у карпатських лісах. Нам було б дуже весело разом. Обіцяю, що підкоримо Європу, Америку. Не поїдемо в Азію, вибач. Там торгують людьми. Але Європа і Америка - наші, до твоїх ніг простеляю мапу і обирай - куди майнемо!
Весь світ перед тобою відкритий, я відкрию його для тебе. Знаю, ти сильний, зможеш зробити це сам, але ж так приємно коли хтось щось робить для тебе. Тобі не треба буде просити, я навчусь розуміти тебе з півпогляду. Захочеш поговрити про Ніцше? про помідори, які не зійшли по весні? про нездійснені мрії дитинства? про каву зі Львова? про лижі? футбол? зачекай, принесу твоє улюблене печиво і чай. Починай. Я слухаю. Я уважно тебе слухаю.
Розмовлятимеш відкрито, як сам з собою, а я буду слухати, і буду чути тебе. Закінчиться чай - принесу ще, а ти говори. Говори, як ніколи, вискажеш усе що наболіло, усе що піщинкою засідає в оці і не дає йти далі, усе, що "за плечима не носити". Розказуй про зоопарки, про кавуни і городи, про бабусю і перший клас, про портфелі і банти, про короткі спідниці. Я чую тебе, і все запамятовую.
Я вивчу тебе. Твої плюси і мінуси (дивімось правді в очі, вони є у всіх, я ж не зможу тобі брехати після всього!), твої вподобання, минуле, теперішнє, кожне твоє бажання впишу у свій план роботи. Я буду часто запитувати тебе, що любиш, кого любиш, як тобі те, як тобі інше, чого так, а чого по-іншому. Не нервуйся, я просто тебе вивчаю. Щоб потім знати як саму себе, щоб влитись в тебе і краще розуміти.
Ти спочатку здавався складним, але я здібний учень і за кілька важких років вивчила тебе, твої звички. Тепер ти і я - як не смішно - одне ціле. І від цього нікуди подітись.
Хтось може сказати, що ми ще діти, але коли ти про це думаєш, то вже пізно повертатись в дитинство. Ти уже в павутині великого міста.
Я б із задоволенням прожила поруч з тобою усе життя, але не люблю гучні слова.
Як твої справи, дорогий мій, неіснуючий друже?