Сьогодні в ночі я плакала. Чому? Від думки на скільки я сильно люблю людину. Хорошу людину. З якою я вже не спілкуюся десь місяць. Я просто згадувала і в мене виступили сльози а потім і пустила сльозу. Мені тупо все здавило зсередини. Мені просто шкода які ми є спочатку, ми є щирі, а шкода від того що все це гасне і ми тупо забиваєм хуй. Але мені страшно від думки що я всеодно скоро побачу цю людину. Я скучила. Але нічого, тобто ніякого знаку уваги я давати не буду. Я не хочу… кароч тепер про нормальне. Сьогодні на трєнях я зблизилась, ні..не так..ще більш здружилась з двома спарцмєнами. Ми тупо весь вечір лахали і гнали. Бабка прийшла кароч і зразу сіла на тренажер "вєлік" ну і шо ж я..я вирішила шо в бабці недотрах. Бо вона на ньому. .сорі..ЇБАЛАСЬ всі пів часа. А ще один з спарцмєнів- Алєксандр..кароч..я запала вот шо. По самі помідори запала як сіська в наркоманкі. На трєнікі прийшла сім'я. І там була маленька. Її звали Настя. ^^ вона такааа вже мила. І ця його щира посмішка.. .ГАРНА щира посмішка до неї і підморгування. І вона старалась в відповідь. ЦЕ НУ ПРОСТО АХУЄТЬ ЯК МИЛО. я просто ахуєть як обожнюю коли пацикі люблять дітей!! Це було мило." Он пакаріл їйо сєрце" і моє скоріш за все теж. Ну всьо. Я покидаю вьюшу на довго.
Бай баай, крохі;*