Як я вже казала раніше повертаюся я до блога лише тоді коли всередині переповнюють почуття від яких не можу втекти та заховатися, отже потрібно це все виговорити назовні, але на жаль немає кому крім цього місця.Я цьому навіть рада, адже жодна людина прочитаючи ці слова не буде мене засуджувати, чи лізти з порадами та шкодуваннями, чесно кажучи такий варіант виплескування емоцій назовні мене більше як задовільняє.
Зараз дуже важко зосередитися на чомусь важливому та єдиному щоб про це розповісти.Важко бо стільки всього стається що життя нагадує водовород, який захоплює з головою та не дає продихнути. Найбільше що мене зараз розбиває та хвилює це забута дружба, забута не мною і встрачена не мною, а ним.Так жаль того часу що ми провели разом, часу нашої дружби.Так важко у натовпі людей знати індивідуальність, ту особистість яка б допвонювала тебе, стала твоєю частиною, мала те чого ти немаєш, залишила слід в тебе всередині, не як коханий хлопець, а як любий друг.Завжди сумно коли люди йдуть від тебе, але найгірше коли вони залишаються, але залишаються вже ніким, вони не ж для тебе ні коханими, ні рідними, ні близькими, вони прсото стають нікчемною пародією на хороші спогади.Я скучила за ним, за тим з ким я вперше познайомилась, тим хто підсів до мене на лавочку зі зламаними наушниками, тим хто усміхався до мене так щиро, тим хто був таким добрим.Він соромився знайомлячись зі мною, а мені це сподобалось, це доводило те що ця людина ще має щось добре всередині, що вона не зіпсована, а хороша, з великої букви Х. Я вдячна всьому світу що в мене була така дружба про яку більшість людей на цій планеті може лише мріяти.Я вдячна йому, за те що став більше ніж другом, не коханим, не хлопцем а просто більше ніж другом, це неможливо описати словами.Я його любила, любила як частинку себе, яка змушувала мене відчувати що я стаю кращою, що я є кращою ніж закладено в мене в голові.так часто хочеться подзвонити, почути як там все в нього як його дівчина, батьки, нові друзі, але не можу запитати, бо коли він бере трубку, все всередині передрогується від того що це та людина з яку я вперше побачила та впустила всередину, це інша зіпсована людина, зіпсова тим що вона просто подорослішала…
Поверніть мені найкращого друга, я люблю його!трохи раніше я дещо написала для нього і мені дже важливо щоб це збереглося: Bro snaew wo 9 xo4y tobi skasatu?9 prosto xo4y tobi pod9kyvatu!za vse, za te wo tu v mene e, v mene we takogo xorowogo druga ne bylo i ne byde, meni 9kos' vserivno na te wo doxera ludey bydyt' ce 4utatu i dymatu wo 9 puwy fignjy, 9 ce puwy ne dl9 nux a dl9 tebe!
Kazyt' wo dryzbu miz xlopcem i div4unojy ne byvae, a 9 perekonalas' wo vona isnye i ce nawa dryzba, mu tak bagato maem wo zgadatu, nad 4um posmi9tus9, nad 4um poplakatu :D 9 ne mozy sobi y9vutu wo byde 9kwo tu ne bydew zabigatu na 4ai a zamist' togo robutu sobi dvi 4awku kapy4ino, suditu, govorutu, 9 tobi pozalijyc9, tu meni, a potim bydem razom duko Boze nam do 30 rokiv dozutu(eslu tu panimaew a 4om 9? :DD)
9 navit6 zaradu tebe translitom puwy!(a ce vze podvug :D)
Karo4e browe4ka 9 tebe ljybly, tu 4ydovui dryg!Wob tam ne bylo ne zabyvai wo v tebe zavzdu e tviy bro!