я вже забула як це писати дуже душевні пости, як це виписувати поеми на вьюи. немає бажання, ніякого хочеться заснути і проснутись в певний момент, тоді коли вже все буде добре. надіюсь воно буде. сьогодні я зрозуміла як сильно мені шкода багатьох речей.

насам перед мені жахливо шкода наш клас, мій улюбленний 9-б. хороші мої я так скучатиму, мені так не вистачатиме тієї любові яку ви вселяли в мене.

мені шкода кравчука, але як він каже таке життя, хочеться якось пожаліти тебе, "був би поряд обняла б тебе", да так би і було.

мені шкода що шульгач такої думки про мене.. просто шкода. і бридко дивитись на нього після всього.

шкода семенова. якщо ти справді мене любив, то вибач назар. я просто не могла. це все було занадто.

мені шкода що я для всіх хуйова. що я це я. просто шкода.