ні за що і ніколи не забуду цей останній тиждень, як ми з Ірою напилися кави в понеділок перед уроками- і нас тошнило весь день, репетиції вальсу, останні уроки, день дитинства і як ми їли торт в п*ятницю на уроці фізики, як уроки вели батьки. блін як це все важко. взяти і завершити один величезний етап свого життя. відкинути усіх людей, які траплялись на шляху, і йти вперед. як деколи хочеться зупити час, і просто безкінечно насолоджуватись.

як би я хотіла записати всі спогади, і назавжди залишити їх у пам*яті, бо ви частина мого життя, про наші шкільні роки кожен буде розповідати своїм дітям, і аби нас всіх звела доля ще через декілька років, адже ми нероздільна частина цієї школи.