Я ніколи не була націоналісткою. Мені все одно, хто зараз при владі, хто кого дере за чуба, але в ті моменти, коли я випадково краєм вуха чую політичні новини, стає по-справжньому смішно лячно.
Урядовці, які правлять країною, не вміють говорити державною мовою..
Люди, що годинами мітингують на майданах, не знають елементарних речей з історії нашого народу..
Скільки ж вам, панове, платять? Де ж ваша свідомість?
Усі кричать: «Єднаймось за ідею!»,
Та де ж ваша ідея, вже нема?
Обличчя промовляють: «Що це? Де я?
Приперся аж сюди, чи не дарма?».
Усі кричать: «Вкраїні вождь потрібний!»,
Та хто готовий враз за ним піти?
Звучало б це хоча б правдоподібно,
А то: «Підкоримо, вкраїнці, ми світи!»
І радіо, й ТV, й ІнЕт зловісний –
Усі дорогу мостять боротьбі.
Боротися – хороша думка, звісно,
Та знає хто, чий трИзуб на гербі?