« Коли я нарешті з тобою поговорю, про все, про те, зараз на душі, про те що, ночами не сплю, про те що гіркі, давно вже забуті сльози, просто ллються з очей моїх, про те, що немає з ким говорить, коли тяжко на душі, про те як мені зараз тяжко розібраться в собі, про те, що я не розумію твоїх вчинків… поговори, просто поговори зі мною, хоча ні, можеш навіть не говорити, я просто побачу твої світлі очі і все зрозумію без слів… навіщо, всі ці зайві слова… Хочеш? я тобі скажу, що так давно хотіла сказати. Ти й так все зромієш, мої щасливі очі скажуть тобі про це. І ще вони тобі розкажуть, як ховаю завжди свій смуток за посмішкою. Всім на зло, щоб думали, що все добре, і не зачіпали зайвий раз. І ще ці мої темні, карі очі розкажуть, як сильно тебе люблю… а тобі залишеться тільки це побачити. Надіюсь, ти все зрозумієш.."