Это просто Вьюи блог

« Коли я нарешті з тобою поговорю, про все, про те, зараз на душі, про те що, ночами не сплю, про те що гіркі, давно вже забуті сльози, просто ллються з очей моїх, про те, що немає з ким говорить, коли тяжко на душі, про те як мені зараз тяжко розібраться в собі, про те, що я не розумію твоїх вчинків… поговори, просто поговори зі мною, хоча ні, можеш навіть не говорити, я просто побачу твої світлі очі і все зрозумію без слів… навіщо, всі ці зайві слова… Хочеш? я тобі скажу, що так давно хотіла сказати. Ти й так все зромієш, мої щасливі очі скажуть тобі про це. І ще вони тобі розкажуть, як ховаю завжди свій смуток за посмішкою. Всім на зло, щоб думали, що все добре, і не зачіпали зайвий раз. І ще ці мої темні, карі очі розкажуть, як сильно тебе люблю… а тобі залишеться тільки це побачити. Надіюсь, ти все зрозумієш.."

Після кожної людини, ти змінюєшся…Це, завжди так, якби нам не хотілось ми змінюємось чи в гіршу, чи в кращу сторону - це вже вирішувати нам. Кожна людина залишає свій слід в твоєму житті. Спочатку, ти навіть не замислюєшся, про те, що тебе індивідуальну людину може хтось змінити. Але, це все ж таки, так. Проходить деякий час…день, місяць, рік. Ти задумуєшся, що ти змінився. Змінився за допомогою іншої людини. Ти вже ніколи, нічого не зробиш так, якби зробив раніше. І це не важливо в яку сторону ти змніився. Важливо те, що кожного з нас змінюють люди. З твого життя безслідно ніхто не йде, кожен з тих людей, щось залишає від себе. Від когось ти береш якесь слово, від когось якусь звичку. Хоч і цієї людини вже немає поруч, ти все ж таки її згадуєш, говорячи " її" слово. А нам залишається лише з цим змириться і спокійно жити далі. І пам'ятати, що нічого в нашому житті не минає безслідно. Життя йде далі, і ми повинні йти далі, поруч з нашими дорогими людьми, які зараз в нас є.

…Ви ніколи не бачите спражню людину.. вона здається вам розкутою, хоча
насправді дуже скромна, ще здається егоїстичною, але насправді ця дівчина готова вам всю свою душу віддати, але якщо вона цього не робить, то вона просто ставиться до вас так як ви до неї, можливо ще здається байдужою, яка
вміє тільки любити себе. Ні, ще раз ні! Ніколи, ні до кого вона не була
байдужою, вона була щирою, в крайньому разі старалася нею бути. Але насправді, в цьому світі не можна бути щирим, бо хтось обовязково цим
скористається, і буде використовувати тебе в своїх цілях. І ще тобі, може
здаватися, що вона не любить і ніколи не любила. Ні, любила. Любила, як востаннє, і зараз любить. Ті всі попередні стосунки не були вдалими, але все
найкраще ще попереду. І останнє, що хотілось би написати, що ви навіть не
уявляєте яких довелось докласти зусиль цій людині, що бути тою, ким вона є зараз. Просто закреслити своє минуле, колишніх друзів…Вона взяла і почала
все спочатку, з надією на краще, і ще з вірою, що на цей раз все вийде. Бачите,
в неї все вийшло…*

" Рано чи пізно, ми все ж таки зустрічаємо людину, заради, якої готові віддати весь світ.." (S.)

Чому, скажіть мені, чому все так швидко змінилось? В одний момент…Спочатку, все йшло помірно, поступово…Ти розчарувалася в близькій тобі людині, і ти ж знала, що вона така, але ні, все таки вирішила спробувати ще раз. Можливо, ця людина дійсно змінилася? Але ні, сталося не так, як гадалося. Ти називала її сестрою, старалася якось порадувати її. Навіщо, ти брехала? Все було б добре, і дружба ця була б міцною, якби ти не брехала. Зараз хочеться зробити такий висновок, що не можна до людей з усією душою, щиро відноситься, бо обов'язково ти тоді розчаруєшся в ній. Потім з'явилася ще одна надзвичайно дорога тобі людина.І з'явився він так несподівано, я навіть здивувалась, заради нього я пішла наперекір свім правилам і порадам подруг і близьких, закреслила все минуле, ну і звичайно колишні відносини. Вирішила спробувати щось нове, зараз дивуюсь із себе, як я так швидко встигла закохатися. Закохалася, так, як тоді в перший раз…Не знаю, чи любиш ти мене чи я просто так, як кажуть: "для галочки". Дійсно, мені дуже важко тебе зрозуміть, всі твої вчинки. Хоча, я розумію, що ми з тобою дуже часто сваримось, і ображаємось один на одного, і навіть не схожі в характерах, але мені так добре з тобою.Раніше, мені цього не вистачало, це навіть якось смішно, ми більшість свого часу витратили на те щоб сваритися. Я не ідеальна людина і можу зробити дурницю, образитись без причини, а потім жаліти. Надіюсь, що ці відносини будуть вдалі. Дякую, тобі за все… Хочеться, так позитивно закінчити, цю історію, рада, що з'явилось багато хороших друзів і знайомих, і те, що є кому зателефонувати, і розкрити всю душу. Дякую, за все те, що зараз в мене є..

Все- таки есть люди которых ты никогда не бросишь, что бы там не было, просто вы столько пережили вместе, что стали уже родными людьми, не смотря на то что очень много ссорились по поводу и без, рада что встретила тебя, ту подругу которая терпит все мои дурацкие выходки, что бы я не сделала ты всегда меня поймешь, тебе я могу позвонить 3 часа и жаловаться на жизнь и при этом всем еще и плакать, ты многое мне простила, я знаю что перед тобою я виновата. Прости, еще раз…спасибо, что ты есть, не смотря ни на что ты всегда сможешь на меня положиться, я всегда буду рядом. Спасибо, тебе за все.

Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя.
У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема.

© Ліна Костенко "Записки українського сумашедшого"