знаєш, а я сумую за нашими довгими нічними розмовами, за твоїм спокійним голосом. можливо звучить дико, а бо ж просто дивно, та я насправді полюбила тебе як людину, як свою, рідну. мене часто дивують люди, а ти, на відмінно від інших завжди залишався тим ким ти є насправді. швидше всього тобі просто це набридло, мені ні, та я не хочу просто нав'язуватись, не маю ніякого бажання лізти в життя, в якому немає місця для мене. напевно, ти завжди будеш тим, хто відвертий зі мною та водночас здається про щось мовчить. хоч на одну хвилинку прочитати б твої думки, просто з цікавості.

я надіюсь що в тебе все добре.