ну хоч приснись. я так скучила за тобою. я обіцяла собі, що ми більше не будемо жити біля того моря, в тому будинку, ніде. я іноді приходжу туди, дихаю тим повітрям, але тебе вже нема. це мабуть на краще. ти вже майже пішов з моєї голови, я дуже сильно цього хотіла, бо мені було боляче, коли ти там жив. я стільки разів намагалася піти сама, але не могла, бо це ж моя голова, від неї якшо підеш, то вже не повернешся, це вже буде кінець. а тепер ти пішов сам, я тебе попросила, і сумую тепер сама. я знала, шо так буде, я чекала цю пустоту і сама тепер не знаю як її пережити. навіть не снишся.