08 февраля 2013 года в08.02.2013 19:43 23 0 10 1

Не розумію, як люди ще можуть мене терпіти, мати до мене якісь справи, бажати спілкуватись зі мною, з людиною, про яку писали маленьким шрифтом - вже гіперболізувати.

Намагаюся відшовхнути кожного, хто був прикріплений лепкою масою дружби чи просто проектуванням спільних інтересів/розвіюванням нудьги. Не виходить лише з деякими. Бо роблячи цим "деяким" біль, не залишаюсь не тронутою ним і я сама.

****

Життя…ти де?

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

PLNKA — щоденник сопливих монологів

18

Читання Іздрикового супу слів/крутих фраз не те щоб придатні людському розумінню, але для мене це ніби своїрідний резервуар/джерело насол...

17

Треба нарешті починати цінити час, який, не в новину, тікає кожної секунди, коли я сиджу і витрачаю його на перегляд фільмів і серіалів, ...

17

Мати друга - це не тільки круто чи стандартний набір потрібних людей у твоєму житті. Це, зазвичай, зручно і необхідно. За 10 років того р...

15

Насправді ж, перетворитись в мізантропа - це, мубать, найлегше з життєвих рівнянь (особливо, якщо із відомостей глибин математики, "матем...

16

Нвіть течія життя задихалась гнатись у безкінечну невідомість. Натомість, вона зїхала з колії, загубила свій рейс, загубивши себе саму в ...