Паралелі світу погойдували мою лнію, яка була ще більш паралельною до інших. Дні ледве встигали з"являтись у календарі, щоб потім зникнути в записах минулого. Хвилини роздумів розтягувались у вічність, години життя бігли, ніби як завжди кудись не встигаючи. А що я? А я так, лише візерунок однієї лінії на полотні життя паралелей.

Якщо б не люди, світ був би прекраснішим. Якщо б не купа думок у моїй голові, то не було б тієї купи ***** у моєму житті.

Rz

Людину не потрібно шукати поглядом, бачити і радіти тому. Людину відчувають серцем навіть перед її появою у майбутньому, затягують у сіті душі і пускають на годування думкам.