я так втомилася починати все спочатку. чого я не можу все зробити сьогодні? чого я не можу прожити цей день так, як я мушу? я все відкладаю на завтра і думаю, шо завтра все точно буде. а завтра не настане, його не існує, бо я прокидаюся і настає сьогодні. невже так важко просто тримати себе в руках? завтра я сяду на дієту, завтра я буду читати, завтра я не буду хамить мамі, а сьогодні ще все можна, сьогодні ще не час. а якшо я і беру себе в руки, то це ненадовго, ніби це не справжнє моє життя, ніби я цього зовсім не хочу. і я довго не витримую. я безхарактерна? ні, я просто не знаю яка я.