Скільки людей на Землі постійно говорить "Я люблю тебе" щодня? Щогодини? Щосекунди? І вона теж не виняток. Ще рік тому вона готова була йти на кінець світу, лиш би з ним. З боку це виглядало досить кумедно, але вона справді усім серцем кохала його. Він відповідав їй взаємністю. Вони були майже ідеальною парою але….Крихка матерія це кохання… Так легко зламати…Так і сталося. Причина була якась абсурдно не зрозуміла. Але факт залишається фактом - ідилії кохання вже між ними не було.
Далі тягнулися довгі дванадцять місяців. Вона засинала з думкою про нього, а на ранок старалася забути. Він не міг забути. Його думки блукали у минулому, коли їм було так добре разом…Коли вони ще були разом… Це було нестерпно, гірше за давню інквізицію. Друзі спостерігали як вона і він просто гинуть один без одного. Його друзі навіть спробували втрутитись але обпеклися - стало ще гірше. І тоді він спробував повернути її….. Вона сказала: "Ні! Я з ним не буду…я так вирішила….нема чого по другому колу!"
Вона вагається. Хоча й не хоче цього визнавати, але вона ще досі була прив'язана до нього. Можливо, й любила. Вона просто не могла ігнорувати та блокувати поколювання в районі грудей коли він щось писав чи дзвонив їй. Але коли один голос казав їй: "Повернись до нього! Пам'ятаєш як добре вам було?!" -, то другий кричав: "Дурненька! Ти просто до нього звикла. Знову на ті самі граблі?!".
Та все ж колись доведеться зробити вибір. Доведеться встати на сторону котрогось голосу. Сподіваюсь, що це буде сторона любові адже це так по-дурному любити і не бути разом…Але і таке буває….