21 декабря 2012 года в21.12.2012 21:25 3 0 10 1

Новорічна казка NEW

P.S.:події відбуваються в Америці. А там такого, як 19 грудня немає. В них дарують подарунки на Новий Рік та Різдво.

Завтра вже новорічна ніч, а я ще нічого для нього не купила. Та й навіть не маю уявлення що йому потрібне. Не хочу дарувати якихось дрібниць. І ялинки ще вдома немає. Таке враження, що завтра нічого не буде, не буде свята, веселощів…Навіть новорічного настрою немає. Я просто сиділа на дивані і дивилась в одну точку, не відводячи погляду. Але «розбудив» мене всього лиш один дзвінок. Дзвінок від нього.
- Кохана, яку ялинку купити: велику, пухнасту і живу, чи високу, величезну і штучну?
Ну я завжди була проти вирубування лісів. Навіть хотіла вступити в організацію «Green Piece», тому моя відповідь очевидна.
- Штучну. А ще купи чогось солоденького :)
- Обов’язково, солоденька моя.
І тут я збагнула, що повинна просто летіти в магазин за подаруночками. По дорозі я подзвонила його найкращому другові, щоб запитати що саме він любить. Почувши його відповідь, я поклала трубку. І без iPad-у обійдеться…Проходячи повз магазини, почав падати сніжок. Маленькі сніжиночки літали у повітрі, наче танцювали вальс. Така чарівна погода…Прямо в цей момент перед собою я побачила гітару. Згадала, що гітара – його мрія ще з дитинства. Не дивлячись на ціну, я придбала його мрію :) . Повернувшись, я помітила, що коханий вже вдома. І тут паніка! Ну не сховаю я ж гітару у себе за спиною…Треба думати.
Я тихенько на носочках занесла подарунок до нашої кімнати, заховала під ліжко :) . Ну а куди ще? Спустившись вниз, я вже хотіла піти до коханого, обійняти його, але згадала, що я зайшла в будинок непомітно…Тому потрібно зіграти сценку приходу дружини додому. Я тихенько підійшла до дверей, відкрила і з грохотом закрила.
- Коханий, я вдома. Надворі так холодно.
- А що ти робила надворі? – із хитрою усмішкою сказав він.
- Ем..та просто так вирішила прогулятись. – зніяковіло відповіла я.
- Ти вдома вже як 10 хвилин! Від мене нічого не приховаєш, але я зроблю вигляд, що не бачив нічого :) – сказав він і вже за секунду я була в нього на колінках.
Його теплі, навіть можна сказати палаючі руки обпікали мою замерзлу шкіру. Так було приємно знаходитись біля нього, чути биття його серця, чути як він дихає, як говорить. Бачити як усміхається. Та найприємніше було бачити щастя в його очах. Іскорки радості так і вискакували з його очей. Поки ми так сиділи, ми зовсім забули про ялинку. А це моя найулюбленіша частина приготування до святкування. Поки мій коханий пішов до підсобки по іграшки, я подивилась що ж він такого солоденького і смачненького купив для мене. Заглянувши в кульок, перстень, про який я мріяла вже так довго…Ой, це ж подарунок для мене, подумала я собі. Тоді поклала все, так як було і чемно сіла на диван, очікуючи чоловіка з іграшками.
Вбирали ми ялинку під музику. Перші 2 години ми просто дуріли, як малі діти. А скільки фотографій наробили…Напевно я стільки за життя фотографій не мала. Як же мені з ним добре. Я його кохаю до нестями. Він – моє щастячко, яке я ніколи нікому не віддам. Після вбирання ялинки, ми просто лягли на підлогу. Ми просто лежали і мовчали. Він мене обійняв і пригорнув до себе. Думаю, що слова тут були зайвими.

01:00 – я прокинулась. Запитаєте навіщо? Щоб поставити подарунок під ялинку! Я легенько витягнула гітару з-під ліжка і направилась у вітальню. Зійшовши донизу, я побачила ще одну постать у темноті. Спершу я злякалась, та коли включила світло, зрозуміла, що це мій…мій коханий. Він усміхнувся, тримаючи подарунок для мене, і я у відповідь усміхнулась йому.
- Сонечко, я тебе так сильно люблю…я знаю як сильно ти хотіла саме цей перстень..тому купив його для тебе.. – він сказав, підійшов і одягнув цей перстень на безіменний палень правої руки. Тепер там красуються 2 перстні, які будуть асоціюватись з ним, з моїм коханим.
- Як би це по-дурному не звучало, не смійся, будь ласка! :) - сказала я.
- Добре, я обіцяю. – вже ледь стримуючи сміх сказав він. Ну звичайно, як тут не засміятись. Перед ним стоїть не намальована, розхристана, незачесана, сонна в піжамі дружина, ховаючи гітару у себе за спиною.
- Милий, я знаю про твою мрію ще з дитинства..і я вирішила втілити її в життя, придбавши тобі ось цей подарунок..я тебе дуже-дуже сильно кохаю і нікому не віддам, бо тепер ти мій навіки. З Новим Роком, коханий!
- І тебе з Новим Роком, малесенька моя. – він поцілував мене в маківку та обійняв так ніжно й легко, що я просто заснула в цих обіймах…

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

HALAKTIOMA — Повернення в потоки життя.

10

ось прийшла та осінь. вчора, пам'ятаю, вночі ми з подругами чекали і спеціально сиділи до 00.00. а сьогодні вже вересень. скоро буде сухе...

10

через півгодини я піду до репетитора з історії. знаєте що? мені неабияк страшно! я нічого не знаю. для мене це вперше. побажайте мені у...

12

I CAME BACK.

Давно мене тут не було. Давно тут не писала, не викладала те, про що я думаю. Знаєте, а не було чого викладати. Сірість, похмурість, зать...

11

бувають такі моменти, коли відчуваєш себе непотрібним. найбільше в такі моменти чекаєш, що ось зараз, якимось дивним чином, про тебе згад...

8

зараз так важко жити, а особливо молоді. зараз чомусь найбільшим "бунтом проти населення" стало не спати з ким попало, читати книги, займ...

8

зі мною вітаються, мене питають як я, як поживаю, "як справи?", "як життя?". а що я? а я, коли хороший настрій, відповідаю, що все круто,...