Як казала С., потрібно запам"ятовувати усі відчуття сьогочасного віку.

Такий настрій, як зараз буває рідко, що я, мабуть, й себе не впізнаю. Різко прокинулось якесь відчуття віри в краще, але ж я його усиплю тим відварним зіллям ромашки, яка несе у собі отруту вічних страждань.

Та зараз моя душа цвіте.Саме протягом цієї години, хвилини. Якийсь паросток пробився крізь бетонний грунт. Та мені знається що його затупчуть ще до того, як він породить свій перший клаптик зеленого кольору.

Але мені так добре, що хожу співаю по квартирі, обнімаю кота зі словами "ти мій хороший", немає нестачі шоколаду у крові від вічного суму та потребі гормонів радості….не закохалась чи часом?

але ж я знаю, що ні