Терпіти біль заради тих, хто тобі не байдужий… для чого ще ми живемо? (с) Хаус

Шукаю відповіді на свої вічні питання у цитатах вічних мудростей. Наткнулась на цю і зрозуміла, чому ж то мій біль такий нестерпний. Бо ж немає того, заради кого б я начхала на все і знайшла ще більше сил для вічної боротьби за життя у цьому світі.

А ще зрозуміла, звідки ці океанічні хвилі печалі і та неприязнь до пустих людей: Тільки по істині великі люди хоронять в собі велику печаль.(с) Достоєвський

Можливо, це занадто голосно сказано та й я скоро спущуся до сходинки цих людей, яких сама і тихенько ненавиджу, бо ж я тупію, духовно, душевно в"яну, бо ж так мало читаю, так мало дивлюся, так мало думаю і так багато плачу. Але який же жахливий ций світ і люди, їхні розмови, їхні звичкии. Ці дороги, це повітря. Та говорять, що коли мрієш про щось, необов"язково воно саме таким і буде насправді. Отак я мрію і жити в Ісландії. Та боюсь мої мрії це те, що буде розбито жорстоким кулаком реальності.

У мене параноя. Постійно здається, що хтось дивиться, що зі мною щось не так. З почавшимися морозами вже два рази грюкнулась. Явні схильності невдахи.

Скоро прийде мій судний день. І все в мені помре. Це я знаю точно. 28 число

Якшо ти ще сюди іноді заходиш, хоча хто його знає, то про тебе я сюди не пишу. Але дякую тобі, що ти у мене є. Бо ти дійсно моє сонце у цій сатаністській темряві, що втягує мене у свої обійми, коли ти захищаєш мене своїми)