Він імені Ненсі:
Боже, я не можу повірити своїм очам. Невже це він? Чи це вже мені привиджується? Я стала, почала підходити до брюнета. Ні, це дійсно був Зейн. Я не витримала. Підбігла і обійняла його щосили. Він відповів взаємністю на обійми. Знову той самий рідний запах, руки, легенька щетина. Ці очі. Ця усмішка. Цей погляд. Як же я за ним скучала. Як мені його бракувало. Хоча Гаррі був поряд, він не зміг до кінця замінити мені Зейна.
Він змінився. І зовнішньо, і внутрішньо. Тепер у його очах я бачу холод, таємничість. Ну а якщо про зовнішність, то він став ще красивішим. Нова зачіска, новий імідж. Чорні тони і сигарета в руці ролять його брутальним. Ну а що ж, хлопчик виріс, помужнішав. А ще й як похудав. Напевно там його не годували :). Він показав рукою, щоб ми пішли і присіли на «ту саму» лавочку.
Від імені Зейна:
Вона вдивлялась в мої риси обличчя, ніби хотіла розпізнати чи я це, чи хтось інший. Але за мить вона підбігла і обійняла мене так сильно, що мені здалось, вона хоче мене задушити. Я її обійняв навзаєм. Обійняв так жадібно, ніби востаннє мої руки торкаються її спини, талії, плечей. Вона заглянула в мої очі. В мене аж мурашки по тілу пройшлись. Я старався дивитись на неї із холодом, але мені це не вдалось. Ми пішли, щоб сісти на «нашу» лавочку.
- Зейн, де ти пропадав? Де ти був? Чому не дзвонив? Чому не писав? – вона почала мене розпитувати. Вона настільки з цікавістю і занепокоєнням говорила, що я не втримався і поцілував її. Так солодко і ніжно. Як я скучав за цим. Саме за такою миттю. За її губами, за волоссям, за очима, усмішкою. Просто за нею. Вона не сопротивлялась, а навпаки обійняла і відповіла на поцілунок. Так ми просиділи хвилин 20. Ми просто сиділи «в обнімочку» і говорили. Вона мені розказала про Гаррі. В ту мить я страшенно ревнував.
- Ненсі, будь ласка, зараз нічого не говори. Просто вислухай мене. Я знаю, що тоді тебе скривдив і не один раз. Тоді я знав, що ти мене вже не пробачиш і вирішив поїхати в інше місто. Далеко від Лондону, щоб забути все. Забути тебе, забути все, що між нами було. Пробувши там 8 місяців, я подумав, що це якраз було вдосталь часу. Я вирішив повернутись до хлопців. Але зустрівши тебе я згадав усе, усе, що між нами було. І тепер я просто не знаю що робити далі. Я просто в тупику.
Вона дивилась на мене із сльозами на очах. Я так не хотів, щоб вона плакала. Все, що вона зробила – це обійняла і прошепотіла «Я давно тебе пробачила. Я кохаю тебе безмежно і буду кохати до кінця своїх днів»
І тоді наші губи злилися в ніжному, наповненому коханням, поцілунку.
Що ж сталось зі всіма іншими:
Гаррі, коли почув, що я знову із Зейном, виїхав до іншої країни, змінив номер, ім’я та прізвище і знайшов там собі хорошу і гідну дівчину.
Мої батьки одобрили мій вибір, хоч хотіли, щоб я була з Гаррі.
Енні була з Ліамом. Вони були дуже хорошою та солоденькою парочкою.
Луї з Елеонор, Найл з їжею :) .
Ну а ми, а що ми. Ми з Зейном через 9 місяців одружились, я завагітніла. Зейн був таким радим, що просто носив мене на руках. В прямому значенні! В нас народився син. І я назвала його Гаррі.