Я просто стояла, як вкопана, і думала..Думала над словами Енні. А може дійсно вони щось задумали? Щось погане? Вони ж старші на рік і всяке може бути. Але жорстоких людей вони не нагадували. Вони були смішними, красивими, в хорошій фізичній формі.
Я прийшла додому, кинула сумку на ліжко і, як зазвичай, включила комп’ютер і поринула у світ Інтернету. Зайшла в Twitter і побачила, що у мене поповнились підписники. Дивлюсь, а там Zayn Malik. Я не могла повірити моїм очам. Я була така рада, що почала стрибати на ліжку, кричати, голосно співати якусь пісню, поки не зайшла мама до моєї кімнати.
- Донечко, з тобою все добре? – запитала стурбовано матуся.
- Так, все добре, просто…ем…в мене з’явились нові друзі..нарешті! - з усмішкою мовила.
Мама усміхнулась і вийшла. Ви напевно запитуєте «де ж тато?». Татусь постійно на роботі. Я його практично не бачу. Лише в неділю..і те це велика рідкість. Але я його дуже люблю..і він мене теж :)
Після криків, пісень і шоку я вирішила подзвонити Енн.
- Привіт, ти не повіриш тому, що я тобі зараз скажу!
- Ненсі? Що сталось? Щось серйозне? Кажи вже! – з нетерпінням прокричала подруга.
- М е н е д о л у ч и в З е й н в т в і т т е р і. – по буквах сказала я.
- WOW! Рада за тебе! А нічого ще не писав?
Тільки Енні це сказала і тут +1 повідомлення від Нього – «Привіт Ненсі. Як ти? Не хочеш погуляти? Сьогодні гарна погода. Чекаю з нетерпінням на відповідь.»
- АААА! Енн! Він написав! Це просто..Таке відчуття..Не можу описати..
- Ну все, ти попала :) Мушу бігти, я тобі подзвоню пізніше.
- Окей, чекатиму дзвінка. – і я поклала трубку.
Що ж йому написати? Я мушу стримувати свої емоції..мушу..не хочу одразу ж показати, що він мені подобається. Не хочу дати волю почуттям.
Ненсі: «Хееей. Добре, я не проти. Де і коли?»
Зейн: «Біля Starbucks о 16.00. Ок?»
Ненсі: «Окей ;) »
Зейн: «Ти не проти, якщо будуть ще й мої друзі?»
Прочитала. Паніка. Мені дійсно було страшно. Я одна і п’ять старших хлопців. Тут щось не так, але, можливо, це самонавіювання?
Ненсі: «Ні, не проти, буде весело»
Зейн: «Чудово. До зустрічі»
Всього 1 година. ЩО? ОДНА ГОДИНА? Я НЕ ВСТИГНУ! Я, як ошпарена, швиденько побігла в душ, переодягнулась, закинула все необхідне в сумку, вийшла з дому і вже майже дійшла до пункту призначення, як хтось підбіг і закрив мені очі руками. Я повернулась. Це був Стівен. Стівен – мій колишній..як однокласник, так і хлопець, але ми з ним у хороших стосунках.
- Що ти тут робиш? – запитала я. Ти ж живеш в іншому кінці Лондона.
- Переїхав. Там був не дуже хороший район для проживання. – відповів хлопець із усмішкою на вустах. – Куди так прямуєш?
- Друзі запросили погуляти. Не хочеш разом з нами?
- Чудова ідея! Нові знайомства – це те, що я люблю.
Ми прийшли..така картина перед очима:
Луї, Найл і Ліам стоять в обнімочку з якимись дівчатами. Гаррі не було. А Зейн стояв один. Коли ми підійшли, він подивився на мене так, ніби я йому зробила щось погане. Я побачила біль і злість в його очах. Що б це могло означати?