На годиннику, за північ далеко
Спати не хочеться зовсім
Думаю про тебе й про себе
Хто зруйнував все це.

Моя непохитна гордість
Чи твоя назойлива ревність
Та це все однако невдало
Не склалось, ми приречені.

Зі мною завжди буде
Шлейф твого одеколону
Який подарувала тобі
Як знала, виявилося згодом.

Квіти засохші в вазі
Не викину, хай будуть якось
При нагоді, покладу у ванну
На згадку, не будуть на заваді.

Під ранок, висохли очі
Крапля, не рониться більше
Реп не заспокоює вуха
Тут він вже не доречний.

Буває, забуваю, а потім
Згадую по добрій звичці
Заходжу, до тебе на сторінку
Та шукаю номер, в телефонній книжці.

Досконало, володію тобою
І парою більше не будем
Ми не забудем, жодного моменту
Що дарували, обоє, людям.

Diana Honchuk