Краплями останнього дощу
Сонця, що змивається з обличчя
Кращих нас нема
Це я так доречі.

Крутити голову на повідку
Жбурляти камінці у воду
Мені дозволило життя
Тобі, дарую в нагороду.

Ти значно більше, чим двозначний знак
Для мене, ти людина-космонавтик
Разом з тобою пізнала життя
Коли усі ловили гави.

Твій сміх, заполонив кімнату
І байдуже, яка б вона була
Вікно, яке виходило на ганок
Запам*ятало, в склі твоє ім.*я

І вкотре пам*ятаючи про літо
Гаряче літо, за вікном
Чого було, лишилось пригадати
А зараз, малювати те, що за вікном.

Diana Honchuk