Дружбаа?А вона існує?
Знайомі з нею особисто?
Отож то, вибачте мене ви люди
Та вірити, якось не буду.

Тебе кидає на шматочки
І розриваєш людям душу
Тобі аплодують, гучно
А потім тихо, ї їх не чутно.

Ти замовкаєш, вмираєш
Тебе не існує, ти вивертаєш
Виключаєш світло в своїй голові
Нажимаєш на «стоп»де вони всі?

Кричучи про неспокій, бажання
Невзаємне кохання, і ще про баналь
Їх немає, немає й бажання
Слухати тебе і твої балачки.

Існувати, як апарат, так
Без сліз і дурної звички
Нажимають на тебе тоді
Коли їм потрібні усмішки.

Diana Honchuk