Набридло любити одне і теж
Постійно топитись у келих вина
Набридло, чути від тебе слова
Вбивати себе, гаяти час.

У мене життя, у тебе поема
Нудна, не цікава без логік
Ти все життя кричав про любов
Мені не зрозуміло це слово.

Прозоро стало з тобою
Без щастя, без неба і моря
Неначе, літак приземлився в Берлін
Я вийшла, я ніби в неволі.

Тіло не відчуваючи рухів
Доторкань, і різної сцени
Мені не треба любові твоєї
Я хочу комедій, без дурних концертів.

Відпусти, тобі стане легше
Не тримай мене за руку більше
Це не любов, а суцільна мука
Без фіналу, та мільйонами реплік.

Любов, згасає проходить згодом
Саме така, без обов*язків, ролей
Згасає, назавжди головне відпустити
А там народиться нове, що варте любити.

Diana Honchuk