Наболіле.
Так сумно читати ці повідомлення і розуміти, що тобі брехали у очі. А потім слухати цю брехню знову і знову знаючи правду, знаючи яке до тебе ставлення. І ці докори… В такі моменти стискається клубочок під грудьми, якого хочеться напрямувати в своїх ворогів. (Так як в книжці М. і С. Дяченків "Ключ від Королівства". До речі, чудовий твір!) На очі накидуються сльози. Ніби ти й знав цих людей багато років, вірив їм, просто довіряв, відкривався. Дарма… Не можна показувати свою душу чужим людям. Я це знала! Але от не знала хто чужий… Потрібно знайти рідну душу, такого ж дурня як і ти. Якщо я знову не помиляюся, то, нарешті, в мене є таке одне щастя. Навіть коли нас називають пришелепкуватими і несповна розуму, я люблю і ціню це щастя. Ніколи не стане з щастям нудно, звичайно ж якщо воно справжнє.
Але я не про те. Я про людей які приходять і йдуть з наших життів. Не треба за них чіплятися! Вони лише для досвіду. В моєму випадку люди від яких я хочу просто позбутися залишаються в моєму житті і не дають мені спокою. І тянунь в цю прірву недовіри і ненависті дорогих мені людей. Принаймні я вважала їх дорогими…
А ще мене виводить, коли ти людям факти, а вони і далі мене обвинувачують! Ніби я так просто можу пробачити після 6-ти років дружби такі цікаві факти про себе від тих самих "друзів". Або бути присутнім при розмові по телефону, а потім не визнавати це і розпитувати про ту подію, щоб почути як це буде звучати з моїх вуст.
Хм… друг…
Хто ж це все таки? Невже у мене їх 359 як зазначено на моєму акаунті? Ні! Їх одиниці. З "друзів" на сторінці можна знайти і просто знайомого, і ворога, чи взагалі незнайому людину. "Друзі - це ті, які перевірені часом." - так кажуть багато людей. Але в деяких випадках це зовсім не так. Людина з якою я дружу близько половини року вже якась рідна. Ближчі мені навіть ті, з якими я спілкуюся в межах одного місяця, а не ті, з якими "дружу" багато років.
Люди злі. Невимовно злі. Не довіряйте їм.
Довіряйте тому, кого вважатимете більше ніж просто людиною !
15.06.2012